Время, о котором мы читали
Наступило - ободрим сердца.
Взоры обратим в святые дали,
В чудный мир Небесного Отца.
Время пред годиной испытаний
И великой скорби на земле,
Чтобы мы смиряясь, чище стали
Среди мира, что лежит во зле.
Масло мы молитвенно копили,
Чтоб светильник верности горел,
Дай нам Бог, чтоб свет не угасили
В испытаньях суетности дел.
Мир грешит, растленьем наслаждаясь.
Бога Светоносного хулит.
А слуга Христа, за близких каясь,
Сердце своё в Господе хранит.
Церковь Истины! Явленье Славы
Ожидая, труд Любви свершай
И имея ходатайства право,
Искупленья путь провозглашай!
Ибо так возлюбил Бог мир, что отдал Сына Своего
Единородного, дабы всякий верующий в Него,
не погиб, но имел жизнь вечную.
Ибо не послал Бог Сына Своего в мир, чтобы
судить мир, но чтобы мир спасен был чрез Него.
Верующий в Него не судится, а неверующий
уже осужден, потому что не уверовал во имя
Единородного Сына Божия".
Иоанна 3:16-21
Анна Лукс,
Ванкувер, США
С Господом 25 лет. Пишу стихи и прозу. Имею 30 (книг) христианских изданий СТИХОВ И ПРОЗЫ . Люблю Спасителя. Ожидаю пришествия. Моя Жизнь - Христос, и смерть желаю встретить как преобретение. Да утвердит и укрепит меня мой Бог!!
сообщение: В издательстве "Миссия спасения" вышли мои книги -христиаская проза. Можно их посмотреть по этому адресу: https://spasenie.org/catalog Благословений всем!!! Вышли новые книги в Канаде. Можно заказать по почте : altaspera@gmail.com
Прочитано 7266 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
