Ты не бойся морщин...Седина... ну и что...
Лишь бы в сердце твоём сохранилось тепло...
Лишь бы счастье в семье...рядом дети, друзья...
Седина ... ну и что?!? Седина - ерунда..
Вот душа не стареет, поверьте друзья,
"Ты - старушка родная" - сказать ей нельзя.
Она Божье творение, смерти ей нет,
Если с Богом живёт, то и Божий в ней свет !
Много лет, значит мудрость должна быть видна,
Жизнь учила как жить, не была баловня...
Всё прошли и осилили, с нами ведь Бог,
Выбирали одну... среди многих дорог.
Оглянувшись назад, можно твёрдо сказать -
Нас хранила повсюду - Христа благодать !
Седина, ну и что, мы же дети Творца !
Впереди у нас Небо и царство Отца !
Мы - счастливый народ и Невеста Христа !
Никогда, да не смолкнут в хвалении уста !
Будем Бога просить и душой и умом,
Под охраной Его, чтобы был каждый дом !
Прочитано 10762 раза. Голосов 3. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
